Світ знову слухає Дональда Трампа.
Президент США заявив, що Сполученим Штатам не потрібні українські безпілотники для протидії іранським атакам. У Америки, мовляв, є власні — найкращі у світі.
Це звучить упевнено, як звучить кожне слово Трампа.
Приблизно так само впевнено, як людина, яка ще не почала капремонт у квартирі, але вже вихваляється сусідам, як у неї все буде «ідеально продумано», так само як швейцарський годинник.
Проблема лише в тому, що війни зазвичай псують навіть найкращі «золоті» плани.
Американські дрони: розумні, дорогі і трохи запізнілі
Сполучені Штати справді перекинули на Близький Схід нові безпілотники. Частина цих систем взагалі створювалася для України.
Це складні машини з елементами штучного інтелекту.
Красиві, дорогі, технологічні.
І тут починається те, що військові аналітики сором’язливо називають маленькими «нюансами».
По-перше, ці дрони коштують у рази більше, ніж українські.
По-друге, їх поки що небагато.
По-третє, ніхто не може чесно сказати, чи здатні вони прикрити не лише американські бази, а й міста країн Перської затоки, які зараз регулярно отримують смертельні подарунки з іранського неба.
І тому відбувається досить зрозуміла річ.
До Києва їдуть делегації, і це не туристи.
Не дипломати з ввічливими усмішками.
А військові та політики з Близького Сходу хочуть зрозуміти, як країна, що воює четвертий рік, навчилася так ефективно боротися з російсько-іранськими дронами.
Україна несподівано стала Шевченківським університетом сучасної війни.
І багато хто тепер хоче скласти вступні іспити на цей курс.
Російська нафта, яка дуже вчасно знайшла покупців
Поки Трамп говорить про силу американських технологій, у світовій політиці тихо відбувається зовсім інша історія.
США фактично дозволяють Росії продати партії нафти, які раніше зависли в морі без покупців. Це десятки мільйонів барелів.
Їх можуть купити Індія, Китай, інші країни.
І тут виникає незручне запитання.
Або російські спецслужби дуже добре передбачили, що війна з Іраном підштовхне світ до енергетичної кризи. Або ми маємо справу з одним із тих «щасливих збігів», які так любить геополітика.
У підсумку картина виглядає дуже комічно.
Трамп починає війну — світ отримує дорожчу нафту — а Путін отримує гроші.
І якщо це не ідеальний геополітичний фінт вухами, то принаймні дуже схоже на нього.
Європу починає рухати
Рішення Вашингтона викликало доволі холодну реакцію в Європі.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц і президент Франції Еммануель Макрон уже говорять про те, що така політика підриває санкційний режим проти Росії.
І в Європі поступово змінюється тон розмови з американським президентом. Спочатку там намагалися знайти шлях до серця Трампа через дипломатичні реверанси в положенні зю.
Посмішки. Компліменти. Обіцянки співпраці.
А тепер починають розуміти, що: щоб потрапити в серце Трампа, треба бути Путіним. І це зовсім не зручна дипломатична стратегія для Європи.
Україна як стіна між двома світами
Іранська війна раптом нагадала європейцям одну просту географічну істину. Ірану складно атакувати Ізраїль безпосередньо. Між ними лежать інші країни, де ракети та дрони можна перехоплювати.
А якщо уявити іншу мапу. Карту Європи без України.
Якщо Росія колись просунеться до західного кордону України, між російською армією і Європейським Союзом не залишиться буфера безпеки. І тоді ракети зможуть летіти вільно до:
Польщі, Румунії, Балкан, Німеччини.
Україна сьогодні — це не просто країна, яка обороняється. Це велика стіна між добром і злом. І водночас — лабораторія нової війни.
Українська армія робить те, чого не може дозволити собі жодна країна НАТО. Вона системно знищує військові об’єкти на території Росії: аеродроми, заводи, склади. І робить це дешевими дронами, які коштують у сотні разів менше, ніж західні ракети.
Війна XXI століття виглядає як боротьба маленького чіпа з моторчиками проти величезного броньованого танка. І чіп перемагає.
Ормузька протока — тромб світової економіки
Козирна карта Ірану в цій війні — Ормузька протока.
Через неї проходить приблизно п’ята частина світового експорту нафти. І коли там виникає загроза блокади, нервувати починають не лише трейдери – уже зараз сотні танкерів стоять у черзі.
Інші змушені йти довшими маршрутами. Ціни на нафту ростуть.
Це означає одне: світова економіка почувається не дуже.
І чим довше триватиме ця «найкраща» історія Трампа, тим сильніше цей хворий вереск чутимуть у Вашингтоні.
Близький Схід знову перетворився на вулкан
До конфлікту поступово підтягуються старі гравці регіональних війн. Хезболла знову обстрілює Ізраїль. Хусити можуть повернутися до атак на морські маршрути. Деякі іранські радикальні політики вже відкрито погрожують ліквідацією американського президента.
І це вже не “весела” риторика телевізійних ток-шоу.
Це сигнал, що конфлікт починає виходити за рамки контрольованої ескалації. Світ входить в епоху некерованого хаосу –
США, Іран, Ізраїль, Росія, Китай.
Енергетика, санкції, дрони, морські блокади — це ще один крок до Третьої світової. Світова політика дедалі більше нагадує шахові партії, у яких частина гравців уже перевернула дошки і тепер кидається вдарити супротивника по голові цією дошкою.
І в цьому хаосі
Україні потрібно зробити одну річ — вистояти!
Бо сьогодні стає дедалі очевидніше: Україна воює не лише за себе.
Вона воює за той простір між Росією і Європою, який не дає війні перекинутися далі. Поки українські дрони летять на російські заводи, європейські столиці можуть спати набагато спокійно.
Зараз Путін може рахувати гроші від нафти, але в сучасній війні гроші не завжди вирішують усе.
Історія останніх років доводить: немита імперія може мати багато нафти, але не мати можливості її продати, тому що інфраструктура згоріла від рою маленьких дронів.
Автор: Петренко Андрій