Люблю спостерігати, як російська пропаганда повільно проходить усі стадії прийняття реальності. Спочатку вони сміялися з українських дронів. Потім заявляли, що це «не має значення». Потім почали масово горіти бензовози, склади та вантажівки. А тепер окупанти знову повернулися до старого трюку ще з 2014 року — фарбують військові колони в білий колір з червоними хрестами і намагаються косити під «гуманітарні місії».
Не здивуюся, якщо скоро на бортах намалюють голубів миру й почнуть волати про «гуманітарний конвой миру». Кремль дуже любить маскувати боєприпаси під гуманітарку. Така в них падлюча традиція.
Але головне зараз не це.
На фронті починається нова фаза війни. І для Росії вона може виявитися значно небезпечнішою за будь-які м’ясні штурми чи прориви в кредит.
Україна переходить до системного знищення логістики
Міністерство оборони офіційно оголосило про запуск програми «логістичного локдауну». Її суть проста: не лише бити по окремих підрозділах, а системно руйнувати всю здатність російської армії вести війну.
Без пального танк перетворюється на пам’ятник радянському металобрухту. Без снарядів артилерія мовчить. А без постачання навіть найбільш «ідейний визволитель» дуже швидко починає думати не про «Київ за три дні», а про те, де пожерти та попити.
Саме тому Україна різко наростила удари по тилу. За останні місяці масштаби знищення ворожої логістики, складів, техніки та маршрутів постачання зросли у чотири рази. І вже зараз видно пряму закономірність: що менше ресурсів доходить до фронту, то менше штурмів здатні проводити окупанти.
Фактично російська армія починає задихатися не на передовій, а ще дорогою до неї.
Middle Strike — нова філософія війни
Основою цієї кампанії стали нові українські дрони класу Middle Strike. Це не величезні стратегічні безпілотники й не дешеві FPV-дрони для ближнього бою. Йдеться про компактні ударні крила середнього радіуса дії, здатні непомітно пролітати понад 100–200 кілометрів, обходити ППО та бити по транспорту й складах у глибокому тилу.
Найважливіше тут навіть не дальність, а економіка війни.
Україна робить ставку не на одиничну «вундервафлю», а на масовість. Якщо дрон вартістю у кілька тисяч доларів спалює бензовоз або склад із боєкомплектом на сотні тисяч — це вже катастрофічно невигідний обмін для Росії. А якщо через такі удари зупиняється цілий напрямок наступу, то це вже стратегічна проблема.
До кампанії офіційно долучилися Сили безпілотних систем, зокрема бригада «Немезіс». Активно працюють також «Азов» і батальйон «Паскуда». Причому частина нових дронів раніше взагалі не демонструвалася публічно.
І це дуже хороший знак.
Бо коли ворог не знає, що саме по ньому летить, йому значно складніше шукати захист.
Південні траси перетворюються на пастку
Найболючіша ситуація для окупантів зараз складається на маршруті Маріуполь — Мелітополь — Сімферополь. Це головна транспортна артерія російського угруповання на півдні.
Саме там українські дрони почали системно вирізати військову логістику.
Масштаб втрат виявисівся настільки серйозним, що росіяни були змушені навіть закривати трасу «Новоросія» для цивільного транспорту. Тобто самі окупанти фактично визнали: шлях перетворився на дорогу смерті.
Особливо кумедно виглядають спроби об’їжджати польовими дорогами. Уявляю цей геніальний план: «А давайте поїдемо через посадку, там нас точно не знайдуть». На жаль для окупантів, сучасному дрону абсолютно байдуже, де саме їде вантажівка. Якщо її виявили — це вже потенційний яскравий контент для Telegram.
На півдні вже зафіксовано сотні уражень транспорту. І це лише ті випадки, які вдалося геолокувати публічно.
Російські Z-блогери вже починають панікувати
Найцікавіше, що паніку дедалі важче приховувати навіть самим росіянам. Їхні військові блогери вже відкрито пишуть про провал РФ у «війні дронів».
За їхніми ж оцінками, окупанти щотижня втрачають понад сотню машин навіть у районах, які ще недавно вважалися глибоким тилом.
І тут проблема значно серйозніша за кількість спалених вантажівок.
Логістика — це кров армії. Можна мобілізувати хоч мільйон людей, але якщо до фронту не доїдуть пальне, снаряди, запчастини і харчі, то весь цей «великий наступ» дуже швидко закінчується наполеонівським відступом.
Саме тому в Z-пабліках уже починають говорити про можливий параліч російської логістики восени. І якщо нинішні темпи ударів збережуться, то проблема для Кремля стане справді системною.
Україна змінює сам принцип війни
Найважливіше у всій цій історії — зміна підходу.
Україна поступово переходить від простого утримання фронту до системного руйнування здатності противника вести війну взагалі. І це значно розумніше, ніж нескінченно рахувати ліквідовану піхоту після кожного штурму.
Бо можна постійно знищувати нові хвилі окупантів.
А можна зробити так, щоб вони взагалі не доїжджали до фронту.
Судячи з нинішньої динаміки, саме другий варіант тепер стає головною стратегією.
І це вже починає по-справжньому лякати Росію значно сильніше, ніж будь-які санкції та страшні заяви про стурбованість від західних партнерів.
Бо армія воює людьми.
А люди хочуть їсти.
Автор: Андрей Петренко
