Оце Пісков знову виповз на світ Божий зі своїм одвічним “Одеса наша”. Каже, що, бачте, “жителі Одеси хочуть приєднатися до Росії”. Ну звісно, після всіх ракет, що луплять по місту, після сотень убитих і зруйнованих будинків — тільки цього їм і бракувало: в обійми до Путіна, який уже впродовж років демонструє свою “любов” у вигляді смерті та руїн. Цей цинізм настільки дикий, що його можна ставити в підручники з патологічної брехні.
Можете не сумніватися: завтра вони запишуть Одесу до своєї Конституції, післязавтра — Київ, а через тиждень, може, й Берлін з Варшавою. Усе у стилі їхнього “русского міра”: малювати імперію на папері, бо в реальності вона сиплеться швидше, ніж горять їхні НПЗ. А для внутрішнього споживача — ось вам нова “перемога”, хай їдять, навіть якщо на обід залишилось лише пропагандистська баланда.
Ті, хто ще мріють, ніби з Путіним можна домовитися, виглядають як наївні діти, що хочуть приборкати скаженого ведмедя, підсовуючи йому печиво з родзинками. У його голові немає поняття “мир” чи “угода” — є лише “захопити”, “знищити” та “пограбувати”. І не тільки Україну: йому й Молдова свербить, і країни Балтії, і вся Європа, якщо дозволити.
Правда проста та зрозуміла: поки живий Путін, війна не закінчиться. І кожен, хто пропонує “спробувати домовитися”, насправді підписується під розширенням чергового цвинтаря. Історія показує, що імперія не зупиняється сама — її зупиняють. І крапка.