Та годі вже цього помаранчевого світового СПА-салону на кістках України. Давайте чесно: ми самі зробили війну настільки зручною для планети, що вона тепер ледь не дякує нам за дешевий російський сервіс. Світ заліз у м’якенькі капці, взяв півко Балтіка, увімкнув телевізор і дивиться на наші руїни як на чергову серію кривавого реаліті-шоу «Україна страждає». Комфорт плюс, реклама відсутня, найкраща зона комфорту.
Африка хрипить від голоду? Так-так, росіяни забирають крадене зерно з окупованих територій, а українських фермерів вбивають у прямому ефірі за допомогою FPV-дронів. Але то таке. Головне, щоб міжнародна «совість» не зіпсувала собі апетиту від українського зерна.
Індія хоче дешевої російської нафти? Прошу дуже. Танкер тіньового флоту Росії сюди, туди. Нічого особистого, лише бізнес. Поки в нас падають ракети, вони собі рахують прибутки і роблять селфі поруч із Путіним. Нічого особистого. Просто їхні кишені голосніші за українські могили.
Оце й маємо: коли питаємо, чому світ охолов до нашої трагедії, відповідь проста, як два на два: бо ми дозволили йому не відчувати нічого, навіть навпаки — отримувати насолоду. Ніякого дискомфорту. Ніякого шоку. Ніякого «оце жах». Ну то й отримали. Реакція нуль. Бо в них світло горить, інтернет працює, а ліфти не застряють між поверхами.
Світ допомагає лише тоді, коли хтось гупає в двері й вибиває скло, а не коли культурно пише зі сльозами у Twitter. Тому час вилити пиво на капці і так грюкнути у двері, щоб нарешті відчули протяг нашого болю. Бо як інакше донести суть: що це не серіал, а назавжди вирвані сторінки людських життів.
Африканські діти важливі? Звісно. Але хто дав право ставити їх вище українських, які гинуть від російських «вітальних пакетів ГРАДів»? Така логіка — як горілка від Трампа: смак ніби є, але щось у ньому категорично не те, — падлюче.
А Індія зі своїм «нас турбує економіка» нехай зупиниться й подумає: може, гальмування їхнього ВВП не є катастрофа, а нарешті поштовх — перестати підливати пальне у російські танки та військові літаки. Бо загравання з Кремлем вигідне рівно до того моменту, коли імперське залізяччя не полізе через твої кордони.
Тому удари по російських танкерах — є не просто виправлення історії. Є природна реакція на те, що танкери возять не нафту, а смерть. І байдуже кому вони належать — хто годує агресора, той отримує порцію військової реальності.
Закрити Чорне море для Росії? Ця дія буде найкращою санкцією, такий собі «Магура-режим» для Кремля. І не тому, що ми хочемо комусь насолити, а тому що це квиток для виживання наших дітей. Не подобається? Ідіть до Путіна, подаруйте йому білі капці та вимагайте зупинити війну.
автор: Петренко Андрій