У ніч з 2 на 3 листопада небо над Саратовом знову заграло теплими тонами російської нафтопереробки. Місцевий НПЗ, старий як російська ілюзія «великої держави», вкотре пережив творчий перформанс українських безпілотників. Палає, кажуть, установка АВТ-6 — саме та, через яку сировину перетворюють на бензин, а отримані гроші — на статистику війни.
Росіяни, у найкращих традиціях колективного генія, натягнули навколо заводу антидронову сітку. Видовище — мов цирковий номер: бензоколонка у клітці, але клітка горить. Один дрон прорвався й влучив точно в установку, другий заплутався у сітці, але це не завадило йому гарно запалити.
Близько першої години ночі саратовці прокинулися від сирен і вибухів. Хтось молився, хтось знімав відео, хтось шукав, де ще залишився бензин. Бо завод — частина “Роснєфті”, тобто того самого нафтяного динозавра, який досі намагається дихати через обходні тунелі санкцій і пожеж, що стаються за графіком українських дронів.
Це вже друга серія цього “реаліті-шоу”: попередній епізод був 16 жовтня. З того часу російські технологи, ймовірно, тільки зменшили діаметр “очка” у сітці, але «світло українського прогресу» проходило тільки краще.
Саратовський НПЗ, колись гордість совецької промисловості, тепер горить буквально ледве не щодня. І разом із ним вигорає ідея «енергетичної незалежності» Росії — від здорового глузду.
Аналітики кажуть, що санкції та постійні підгорання боляче вдарять по царському режиму. Але навіщо чекати майбутнього? Воно вже прийшло — у вигляді доброго дрона і найкращих українських побажань.
Підсумок простий: чим більше Росія натягує сіток, тим частіше руйнується її стабільність. І запах у повітрі — не нафти, а “третього Рима”, що вигорає зсередини.
Читайте, поширюйте, підписуйтесь.