Україна любить відповідати «асиметрично».
Вдарили по Харкову — отримали по Пензі, Твері, Стерлітамаку й Липецьку.
Так працює невблаганна фізика війни: перед тим як кидати каміння в сусіда, згадай, що в тебе скляний дім.
У ніч на 6 січня 2026 року українські сили провели чергову хвилю масованих ударів по військово-промислових та енергетичних об’єктах РФ. Це була не «істерична реакція», а холодна відповідь на російську атаку 5 січня по українських містах із застосуванням «Іскандерів» і дронів.
Без лохматого пафосу. Без безкінечних звернень до ООН. Просто чітка і хороша робота.
Пенза: зламані підшипники як символ нової духовної скріпи
Після другої години ночі Пенза раптом згадала, що вона — частина РФ у якій іде війна.
Близько десяти вибухів, звук прольоту дронів, метушня ППО й цілком конкретні «прильоти» по території Державного підшипникового заводу. Підприємство, яке не малює ікони й не шиє кокошники, а виробляє цілком військову продукцію, без якої не їздять танки та не літають літаки.
Аеропорт закрили.
Небо — закрили.
Реальність — відкрилася на всі 146%.
Ленінградська і Тверська області: ППО над житловими кварталами як Luxury стиль
У Волховському районі дрон «успішно придушили» засобами РЕБ. Так успішно, що його уламки впали на компресорну станцію біля села Орєжки. Пожежі «немає», але удар є.
Класика російського звіту: нічого не сталося, але все згоріло.
У Твері — потужний вибух, пожежа, вибиті вікна у житлових будинках. За офіційною версією — це «наслідки роботи ППО».
Тобто держава героїчно обороняється, а платять за це мешканці своїми квартирами, цікаво що б на це сказала Доліна?
Традиційні цінності, вони такі.
Башкортостан: далекий тил, який раптом перестав бути тилом
Стерлітамакський нафтохімічний завод — одна з найвіддаленіших цілей цієї ночі.
І водночас — одна з найболючіших.
Місцеві нарахували від шести до десяти «прильотів добрих дронів». Камери зафіксували сильні вибухи й масштабну пожежу. Паливо горіло довго, щедро і з перспективою на довготривалий ремонт. Якщо взагалі він буде потрібен.
Нафтохімія — це не дерев’яний “нужник”.
Це складне обладнання, яке не лагодиться російською лайкою, іржавими обценьками й бравурними сюжетами з телевізора.
Липецька область: логістика теж вміє красиво палати
У районі Усмані дрони атакували місцеву нафтобазу. Влада відзвітувала про «успішне збиття», після чого резервуари з пальним чомусь почали тихесенько детонувати й горіти.
Відео з місця подій знову розійшлися як пожежа набагато швидше, ніж офіційні пояснення. Бо вогонь — переконливіший за паперові пресреліз.
Аналітика без ілюзій
За останній місяць — 24 удари по об’єктах нафтової галузі РФ. Абсолютний рекорд.
Це вже не випадкові рейди. Це системна кампанія.
Стратегія проста і цинічна:
«Ні дня без згорілого НПЗ».
Постійні удари роблять відновлення заводів економічно безглуздим. Сьогодні ти лагодиш ректифікаційну колону — завтра вона знову горить. Сьогодні запускаєш резерв — завтра він вибухає. Паралельно летять у небо підстанції, виникають локальні блекаути, і вся система починає сипатися не від одного удару, а від напруги та втоми.
Що далі: без рожевих феєрверків
Російським регіонам дедалі частіше дістаються не новорічні шоу по телевізору, а реальні військові салюти за вікном.
Без світла.
Без інтернету.
З офіційною штампованою фразою «ситуація під контролем».
Іронія в тому, що це — ще не катастрофа.
Це лише початок життя у війні, яку вони так довго кликали й так хотіли повторити.
Бо коли держава перетворює нафту на зброю, хтось обов’язково перетворює її інфраструктуру на попіл без надії.
Автор Петренко Андрій