Поки Путін готується до ядерної гонки з Сполученими Штатами у ніч на 6 листопада Костромська область прокинулась не від співу півнів, а від яскравої симфонії вибухів, що гриміли над однією з найбільших теплових електростанцій Росії — Костромською ГРЕС. Потужність цього гіганта — понад 3,6 тисячі мегават, тобто достатньо, щоб живити ілюзію “енергетичної наддержави” ще кілька десятиліть. Але, як з’ясувалось, навіть найстабільніші советские монстри мають властивість горіти, та ще й як.
Місцеві мешканці спостерігали вогняні спалахи й чули і класичні “бавовняні акорди” над станцією, хоча офіційна версія, як завжди, звучить спокійно: губернатор Сергій Ситников повідомив, що все чудово — ППО відбило атаку, а ті “кілька незначних хлопків” були, мабуть, просто святковим салютом на честь дня єдності Росії з невеликим запізненням. Постраждалих немає, електропостачання не порушено, а аварійні служби “усувають наслідки” яких немає.
Українська сторона, традиційно, мовчить. І це мовчання гучніше за будь-який російський офіціоз. Бо якщо в небі над Волгореченськом ночами пролягають шляхи добрих дронів, значить, хтось у Кремлі знову почне економити на холопах і правді одночасно.
Імперська енергетика, здається, знову отримала щеплення від самовпевненості: щораз, коли дрони світла прилітають “нічого не порушити”, у російській мережі зникає трохи більше, ніж просто струм. Зникає відчуття безпеки та безкарності.
Імперська стабільність, як і російська інфраструктура, горить найкраще вночі.
Стаття Андрія Петренка.
Читайте, поширюйте, підписуйтесь.