Російська армія знову відкрила нову сторінку у своїй хроніці безглуздя — тепер у штурмових діях під Покровськом воюють ті, хто ще вчора просився до мами та облизував ложки у дитячих колоніях. За даними джерел у ЗСУ, 9-та окрема гвардійська мотострілецька бригада, що окопалася поблизу Мирнограда, отримала свіже “м’ясне поповнення”: кілька десятків ще вчора не повнолітніх колишніх в’язнів. Вісімнадцять років — і одразу на фронт вмирати за царя-батюшку. Дорослість по-російськи.
Ця бригада штурмує українські позиції на Покровському напрямку — так завзято, що навіть земля не приймає їх попелу. Попри постійні “всіх перемогли” у зведеннях Міноборони РФ, оточення Мирнограда чи Покровська не сталося. Тільки запах попелу, дим і крики тих, кого Москва вирішила використати як утилізаційний резерв.
Вербування молодих злочинців — частина нової кремлівської стратегії перемоги. Формула проста: коли вже не хочуть цивільні за гроші мобілізуватися — відкривай двері в’язниць на фронт. Колонії для неповнолітніх стали черговим “золотим резервом” імперії. Пацани, які ще вчора били один одного за пачку цигарок, сьогодні отримують автомат і їдуть захоплювати Україну. Без підготовки, без досвіду, без шансу. Їм обіцяють амністію, а дають — квиток до Кобзона в один кінець.
Це перший публічний випадок масового вербування саме з дитячих колоній. Джерела в ЗСУ кажуть, що більшість цих “малолітніх солдатів” навіть не встигли побачити світ поза ґратами — їх просто перевезли з тюремної зони на військову. Різниця лише в тому, що тепер замість вишок із прожекторами — дрони ЗСУ, замість нар — бліндажі, а замість вихователя — командир, який кричить “вперед”, якщо ні – постріл в спину.
Соцмережі вибухнули від цієї новини. Пост на цю тему у X набрав тисячі репостів — люди не могли повірити, що Росія офіційно відправляє дітей-в’язнів на смерть. На сайтах Ukr.net, Habr.media і Publika.ua аналітики вже назвали це порушенням міжнародного гуманітарного права: дітей, які щойно вийшли з колоній, не можна вважати добровольцями. Але кого це турбує в країні, де людське життя коштує менше, ніж пластиковий пакет?
Якщо розібратися, ця практика не нова — просто тепер вона досягла рівня цинізму, який навіть “Вагнер” не подужав. З 2022 року Росія вербує в’язнів усіх мастей — від кишенькових крадіїв до маніяків. Після смерті Пригожина у 2023-му схему офіційно перейняло Міноборони РФ. За три роки вони витягнули з колоній більше 180 тисяч осіб, які перетворили фронт на братську могилу для злочинців.
2025-й рік лише поглибив кризу: втрати перевищили мільйон, а тому Москва шукає будь-яке “людське м’ясо”. За даними розвідки, планують мобілізувати ще 280 тисяч. Примус, шантаж, катування, погрози вбивства — арсенал вербувальників не менш багатий, ніж у катівні НКВС. Засуджених змушують підписувати контракти, погрожують позбавленням води, їжі чи медичної допомоги. Комусь обіцяють криваві гроші — зарплату, якої не бачать вчителі та лікарі Росії.
На окупованих територіях схема ще простіша: “товариші майори внутрішньої служби” заходять у колонії “ДНР” і прямо на місці формують нові штурмові підрозділи. Папери підписуються швидко — не встиг подумати, вже штурмовик.
Наслідки передбачувані. На передовій ці малі злочинці гинуть десятками — як колись “вагнерівці” під Бахмутом. Вони не знають, як правильно копати окоп, не вміють стріляти, не розуміють, чому їхні “товариші” так швидко закінчується. Для Кремля це неважливо. Їхня функція — померти красиво як казав Путін на миру, бажано перед камерою пропагандиста.
Україна фіксує такі випадки як воєнні злочини. Вербування неповнолітніх прямо порушує Конвенцію ООН про права дитини та Женевські конвенції. Але для російської держави право – це дишло, яке можна крутити в потрібному напрямку. Усередині самої Росії ситуація не краща: повернення тисяч “помилуваних” злочинців уже перетворює вулиці на зону з відповідними укладами. За даними ABC News, навіть у Кремлі бояться вибуху рецидивної злочинності. Втім, у ерефії, де злочином є звичайна правда або боротьба за мир, це логічно.
Росія вступила у війну з майбутнім — і відправила туди своїх дітей-в’язнів. Їм видали автомати замість атестатів, радянські каски замість дипломів про освіту, смерть замість життя. Імперія гниє не від поразок, а від того, що своїх дітей вона посилає вбивати людей.
Історія з Мирноградом — це не про війну. Це про виродження. Коли держава виховує злочинців, щоб зробити з них солдатів-смертників, вона вже давно втратила право називатися державою. Це — тюрма, що воює сама з собою, та рано чи пізно винищить себе.
Стаття Андрія Петренка.
Читайте, поширюйте, підписуйтесь.