Російська пропаганда вже два роки повторює одну й ту саму казку: мовляв, війна десь далеко, а величезна Росія живе своїм жирним життям. Але географія бахів уперто не читає “солов’їний послід”.
За тиждень з 6 по 13 березня Україна завдала низку ударів по військових і стратегічних об’єктах на території Росії. Це не були масовані атаки, як у деякі попередні періоди. Але їхня логіка залишилась тією ж: бити не просто по халупам москалів, а по тому, що годує російську війну — заводах, паливі, логістиці, командних центрах.
Іноді достатньо одного точного удару, щоб ціла військова машина почала кашляти димом та вогнем зсередини.
Брянськ. Завод мікроелектроніки «Кремній Ел»
10 березня ракети вдарили по підприємству, яке виробляє мікросхеми для російського військово-промислового комплексу. Саме на цьому заводі роблять «мізки» для російських систем ППО, крилатих ракет і різних електронних систем управління. Іншими словами — дрібні деталі, без яких велика зброя перетворюється на купу дорогого мотлоху.
Після удару:
щонайменше 7 загиблих,
десятки поранених,
серйозні пошкодження підприємства.
Удар підтвердили навіть російські чиновники. І це, мабуть, найкраще підтвердження того, що ракети прилетіли саме туди, куди планували.
Коли вибухає завод мікроелектроніки, це не просто пожежа. Це затримка у виробництві ракет, дронів і систем ППО.
Тихорецьк. Великий нафтовий вузол
У ніч на 12 березня українські дрони атакували нафтоперекачувальну станцію у Краснодарському краї.
Після удару там спалахнула масштабна пожежа. Горіли резервуари з паливом, до гасіння залучили десятки машин.
Цей вузол важливий для російської логістики. Через нього проходить потік пального до Новоросійська — одного з ключових портів Росії.
Війна дуже залежить від палива – це її кров. Без нього не літають літаки, не їдуть танки і не рухається армія.
Тому нафтобази останнім часом стали для українських дронів майже таким самим звичним об’єктом, як склади боєприпасів.
Бєлгородська область. Пункт керування дронами
6 березня Генеральний штаб ЗСУ повідомив про удар по пункту управління російськими безпілотниками.
Це важливий елемент нової тактики.
Замість того щоб боротися з кожним окремим дроном, іноді ефективніше знищити центр, де ними керують.
Так один удар може «вимкнути» цілу групу безпілотників.
Чорне море. Знищений гелікоптер
Того ж дня українські морські дрони атакували російський гелікоптер Ка-27, який намагався сісти на нафтову платформу.
Росія давно використовує ці платформи не тільки для видобутку газу, а й як військові точки спостереження у морі.
У результаті атаки гелікоптер був знищений.
Для російського флоту це ще одне нагадування, що навіть у морі тепер немає абсолютно безпечних місць.
Таганрог. Авіазавод Берієва
9 березня дрони атакували авіаційний завод у Таганрозі.
Це підприємство займається виробництвом і ремонтом військової авіації. OSINT-аналітики зафіксували пошкодження на території заводу.
Кожен такий удар означає затримки в ремонті літаків і виробництві нової техніки.
Для армії, яка активно використовує авіацію, це дуже неприємні новини.
Бєлгород і інші регіони
11 березня дрони також вдарили по інфраструктурі в Бєлгороді.
Було зафіксовано:
удар по адміністративній будівлі,
перебої з електропостачанням,
пожежі на нафтосховищах.
Окремі займання після атак виникли також у Нижегородській та Орловській областях.
На карті Росії таких точок стає все більше.
Що ще могли атакувати
У відкритих джерелах також з’являлися повідомлення про удари по:
штабу Південного військового округу в Ростові,
газовій інфраструктурі «Газпрому»,
компресорних станціях, що обслуговують «Турецький потік».
Ці дані поки не мають повного підтвердження, але сам факт їх появи говорить про масштаб дронових атак.
Загальний підсумок тижня
Російське Міноборони заявило, що лише за одну ніч нібито збило 80 українських дронів.
Можливо.
Але навіть за офіційними російськими повідомленнями у той самий час:
горять нафтобази,
вибухають заводи,
пошкоджується військова інфраструктура.
Тому справжній результат тижня вимірюється не кількістю збитих дронів, а кількістю пожеж на карті Росії.
Невблаганний висновок:
Удари останнього тижня показують одну просту річ.
Україна не намагається знищити Росію ударами по містах. Вона методично б’є по тому, що дозволяє Росії вести війну:
виробництво зброї
паливну систему
логістику
командні центри
І кожен такий удар повільно, але вперто розхитує механізм російської військової машини.
На Росії люблять говорити про силу.
Але історія завжди показує інше:
Імперії починають розсипатися, коли програють битву за битвою, а до того ще десь у тилу тихо вибухає черговий завод.