Маск, Венс і Трамп тепер виглядають як такий-собі кремлівський молодняк, що вилупився десь у підвалі на Луб’янці й дружно перелітає через океан, щоб облаштувати собі нове гніздечко просто у Вашингтоні. Висадилися, розчепірили лапки і слухняно несуть усе, що їм нашептали старші птахи у погонах із зірками з Московії. Кремлю ж зараз конче потрібно намалювати світові картинку, де Євросоюз — це «Рейх XXI століття», спадкоємець нацистських байок. Британія і Європейський союз — головні вороги, бо не хочуть виконати святу рашистську мрію й віддати Україну назад у імперську клітку з колючого дроту. А Україна, яка веде визвольну вітчизняну війну, у їхніх заплилих від пропаганди очах теж «найбільш нацистська, що є на світі» країна. Логіка тут згоріла ще 2014 року під російськими «Градами», що били по українських містах.
Маск, давно куплений Кремлем в повній комплектації, тепер зносить у бік Європейського Союзу цілі відра лайна, щедро поливаючи звинуваченнями в нацизмі та відсутності свободи слова. І при цьому якось непомітно забуває, як зовсім недавно сам розмахував рукою так, що сам Адік у труні поплескав кістяками. Хто знає, що там у нього в крові — чи це реакція на черговий марсіанський душ у власних вологих фантазіях, чи просто збій прошивки. Але логіки в його рухах немає ніколи. Там вакуум. Так само як і не було ніякої «російської армії» у Криму й на Донбасі, лише «зелені чоловічки», які чомусь говорили лише мовою московитів.
Саме так і треба розглядати цей американо-рашистський табун тварин: вони — справжні «путінські віслюки», що прагнуть схопити США за горло й одночасно обвалити Європейський союз, який для кремлівських більшовиків виглядає не просто оплотом свободи і демократії, а справжньою персональною образою за знищення в’язниці народів — «Совєтського Союзу».
Щоправда, міцність американської демократії виявилася значно більш тендітною, ніж Європа собі фантазувала. Було б корисно зняти рожеві окуляри й делікатно нагадати вашингтонським ділкам та девелоперам про той самий прекрасний океан, який так зручно відділяє нас одне від одного. Бо навіть пташенятам із промосковського гнізда інколи варто зачиняти двері перед справжнім ураганом, попри те, що сам великий Трамп може “розігнати” всі урагани губами.
Стаття: Андрія Петренка